Юра, 80 - 6 февраля 2012 17:34

Три дні у Вінниці хазяйнувала тиха заметіль. Морози спали - на вулицю вийшли геть ті, кого прив'язали до телевізорів серіали, хто боїться холоду, це, - звичайно, старики. А що вже згадувати про дітлахів! Усі радіють зимі, її майже несподіваному приходу.
А я дивлюсь крізь вікно на занімілі дерева, які бояться ворухнути навіть гілкою, аби не струсити із себе снігові шати, на зашорені білими ковдрами авто, що стоять вклякло у дворі в очікуванні кращих часів, на двірничку, яка лопатою розгортає пухкі кучугури, на зграю голубів над сусіднім будинком, на людей, котрі снують туди-сюди - і відчуваю, як мене огортає якась апатія, у дечому схожа на депресію... Можливо, тому, що сніг йшов занадто дрібний, що занадто довго і монотонно, від того проявилась певна буденність цієї події...

• 
• 
•